Батьківщиною лавра прийнято вважати Середземномор'я. Поширений він у кліматичних зонах, де температурний мінімум становить –16 °С. За нижчих температур гине вся надземна частина, при -20 °С наступне відновлення крони відбувається протягом 2–3 років. Нижчі температури, навіть короткочасні, є згубними для всієї рослини.
Лавр являє собою вічнозелене дерево або кущ заввишки до 8 метрів. Кора сірого кольору. Листя просте, по краю – слабохвилясте, шкірясте, чергове, еліптично-ланцетоподібне, темно-зеленого кольору. Квіти дрібні, світло-жовтого кольору, зібрані парасольками у пазухах листя. Рослина дводомна. Усі частини рослини ароматні.
Розмножується лавр живцями, насінням, порослю. Живці (неодмінно з листям) в тепличці укорінюються в піщано-торф'яній суміші за температури 18–20 °С, за відносної вологості повітря 90–95 %. Субстрат під час укорінення слід підтримувати вологим (за допомогою пульверизатора). Процес триває півтора-два місяці. Насіннєве розмноження менш клопітке, але насіння швидко втрачає схожість, має розтягнутий період схожості – від півтора до двох місяців. Насіння, попередньо очищене від м'якоті, обробляють у розчині марганцівки. Потім проводиться посів у горщики діаметром 7–8 см, наповнені на 2/3 легкою земляною сумішшю, що складається з торфу, листового перегною, піску у співвідношенні 2:1:2, на глибину 1 см. За кімнатної температури сходи можуть з'явитися через 3–9 тижнів.
Розмноження кореневою порослю проводиться таким чином: кущ, що має поросль, ділять за допомогою гострого інструмента на частини так, щоб усі частини мали корінь і крону. Потім місця поділу коренів треба обробити деревною золою, а крони тих частин необхідно обрізати секатором на 1/3. Зрізи гілок, товщі ніж 5 мм, бажано обробити садовим варом.
Посадку проводити в земляну суміш, що складається з дернової, листової, перегнійної землі, митого піску та торфу у співвідношенні 4:2:2:1:1. Молоді рослини пересаджують щорічно, і з п'ятирічного віку – раз на 2–3 роки. Зацвітає лавр на 3–5-й рік.
Лавр дуже невибагливий до умов вирощування – переносить посуху, помірні морози, нестачу мінерального харчування, затінення. Ці властивості уможливлюють вирощування «лаврушки» («лаврика», «лаврового листа») – як його ласкаво називають любителі кімнатного садівництва – у кімнатних умовах.
З особистого багаторічного досвіду можу порекомендувати цю рослину навіть «цитрусоводам»-початківцям (хоча лавр ніякого відношення до роду цитрус не має). Матеріал для посадки рекомендую брати з рослин, вирощених у кімнатних умовах.
Лаврове деревце слід розташовувати на світлих вікнах експозиції південь, південний схід, південний захід, схід, захід. Лавр можна вирощувати і на підвіконняхіз меншою освітленістю, але крона буде рідкою, гілки витягнутими, і рослина не буде цвісти. До речі, про цвітіння: відсоток зав'язей на одиничному екземплярі без перезапилення з квітками іншого лавра – мізерний і за хорошого догляду менше 1 %.
Догляд за лавром полягає у правильному формуванні крони (краще у формі куща), рівномірному поливі, своєчасному пересадженні (перевалці), регулярних підживленнях із березня по жовтень, щовесняному обрізанні, утриманні в чистоті листя і крони. З 3-річного віку лаврове деревце може без шкоди для розвитку забезпечити сім'ю дуже корисною спецією – лавровим листом. Правильно сформований та доглянутий лавр дуже декоративний та граціозний. Він може прикрасити будь-яке побутове приміщення.Бажаю успіху у вирощуванні цієї благородної рослини!