Батьківщиною граната зазвичай прийнято вважати Середземномор'я. Поширений у культурі по всьому Середземномор'ю, Середній Азії, Закавказзі. На території колишнього СРСР культивується у Туркменістані, Узбекистані, Азербайджані, Грузії, на Південному березі Криму. Сортовий склад дуже широкий внаслідок тривалої багатовікової селекції.
Рослина являє собою невелике плодове листопадне дерево або чагарник висотою до 5 метрів з подовженим простим супротивним, майже мутовчатим листям. Має, як правило, три генерації цвітіння за період вегетації. Квіти яскраво-червоні, поодинокі або зібрані в пучки, великі до 5 см в діаметрі, з 5–8 пелюстками. Плоди різних розмірів від яскраво-червоних до брудно-жовтих стигнуть із вересня до листопада. Насіння багато. Свіжозібране насіння має високу схожість. Смаковий спектр від кислого до солодкого. Розмножується кореневими відростками, живцями, насінням. Плодоношення настає на 3–5-й рік.
Гранат дуже світло-, теплолюбний, посухостійкий. Чудово переносить сухість повітря. До поливу особливо не вибагливий, але під час цвітіння не можна допускати надмірне підсушування ґрунту. Рослина досить морозостійка – без пошкоджень переносить нетривале зниження температури до -12 °С . Невибаглива до ґрунтів: переносить невелике засолення; але надто чутлива до застою води. Реагує на підживлення коров'яком.
Гранат звичайний – типова субтропічна рослина, тому її вирощування традиційним способом у помірній кліматичній зоні неможливе. Основний фактор, що перешкоджає культивуванню, – надкритичні негативні температури в зимовий період. Ентузіасти, які проживають у зонах, що межують із субтропіками, використовують агротехнічний прийом – укриття рослини на зиму – і отримують пристойні врожаї за незначної витратної частини вирощування. А ось аматорам більш північних зон доводиться піднапружитися: більш складне і значне укриття від морозів у 30 і більше градусів, а результат після довгих спроб більш ніж скромний – кілька ягід, що напівдозріли. Але якби ми не були «цитрусоводами», залишили б це порожнє заняття. Простий пізнавальний інтерес, підкріплений душевним захопленням, штовхає нас на нові пошуки. Мій досвід із покривної культури граната звичайного у Харкові опишу у своїй однойменній статті.
Гранат введений у культуру ще за давніх часів. На Сході є культовою рослиною. Стиглий плід граната символізує велику та міцну родину. Сортовий склад дуже широкий, але для вирощування в горщиково-діжковій та покривній культурах підходять лише ранньостиглі сорти, районовані біля північних кордонів субтропічної зони нашого континенту. Такими сортами (на думку фахівців Нікітського ботанічного саду м. Ялта) є "Микитський ранній" та "Гюлоша рожева".
Завдяки тому, що гранат рослина невибаглива, її можна вирощувати в горщиках та діжках. Умови утримання – яскраво освітлені місця, простора глиняна (дерев'яна) посудина, регулярне підживлення та мульчування коров'яком, щомісячне підживлення повним мінеральним добривом, рясний полив влітку та помірний узимку за обов'язкового хорошого дренажування субстрату. Земліесуміш готується з дернової, перегнійної землі, митого крупнозернистого перепрілого річкового піску, 3–5-річного коров'яку у співвідношенні 1:1:1:2. Маючи досвід вирощування граната звичайного в квартирних умовах і в приватному секторі (у своєму будинку з садибою), я зробив висновок: у квартирі на яскраво-освітленому вікні південної експозиції вирощувати гранат звичайний можливо, але враховуючи світлолюбність і достатню рослість цієї культури, ви зіштовхнетеся з проблемою браку місця для рослини. В результаті гілки, що знаходяться на периферії від площини вікна, будуть недостатньо освітлені, тобто набудуть витягненими і матимуть неприваблий вигляд. Причому на цих гілках не спостерігатиметься цвітіння. Восени вони першими втратить листя. Після початку опалювального сезону гранат, що заснув, почне вегетацію (прокинеться), але в умовах недостатнього осінньо-зимового природного освітлення про декоративність рослини в цей період не може бути й мови. У зв'язку з цим з настанням весни ви матимете однобоку, рихлу, блідо-зелену рослину і будете змушені вдатися до обрізки до торішнього приросту. Отже, очевидна недоцільність осінньо-зимової вегетації нашого вихованця. Що робити? Відповідь проста: любителям, які проживають у квартирах із невеликими і звичайними вікнами, я не рекомендую «знущатися» зі звичайного гранату, а обзавестися гранатом карликовим.
Любителям, які мешкають у будинках із присадибною ділянкою, пощастило – вони мають усі можливості вирощувати гранат як виносну горщиково-діжкову культуру. Наприклад, мій гранат у безморозний період року стоїть у саду на яскраво освітленому місці. З настанням заморозків переношу гранат у захищене від північних та східних вітрів місце У цей час потреби у світлі для рослини немає, тому для зимівлі використовуються прохолодні сіни, прохолодні веранди, прохолодні льохи та підвали. Наприкінці березня-початку квітня рослина упорядковується (пересідає в більш просторий посуд, обрізається, обробляється бордоською сумішшю) і виноситься на місце біля південної стіни будинку, де починає вегетувати. південна експозиція будинку ближче до стіни, де дозріває врожай; згодом гранат скидає листя. Гранат звичайний потребує зимового спокою з температурою від +7 до 0 °С. У цей час потреби у світлі для рослини немає, тому для зимівлі використовуються прохолодні сіни, прохолодні веранди, прохолодні льохи та підвали. Наприкінці березня – початку квітня рослину приводять у порядок (пересаджують у більш простору посудину, обрізають, обробляють бордоською сумішшю) і виносять на місце біля південної стіни будинку, де вона починає вегетувати. З настанням беззаморозкового періоду (у Харкові після 25 травня) виношу гранат до саду. У літній період догляд полягає у своєчасному поливанні, годівлі, профілактичному обприскуванні отрутохімікатами, регулюванні врожаю.
Гранат звичайний дуже невибагливий та декоративний. Рекомендую для любителів початківців субтропічного декоративного садівництва. Бажаю успіхів.